Мій блог

Блог без назви

Перший день (п’ятниця) не була дуже багатою на події. Вилетіли з Львова 18:25, в Варшаві пересадка, і на 22:20 були в Парижі. Коли вийшли в Франції в аеропорт (імені Шарля де Голля) – то він чомусь здався досить таким похмурим. Побудований в більшості з цементу, німи цікавим він не відрізнявся. Крім цього прилетіли ми досить пізно – тому людей було мало, а магазинів не бачили взагалі (незнаю – чи їх там нема чи ми запізно прилетіли і вони вже закрилися).

Після 15 хвилин звичного очікування на багаж – пішли в напрямку Paris by train. Фактично від аеропорту йдуть невеличкі безпілотні вагончики до найближчої станції метро, а там сіли на так зване регіональне експрес-метро (RER) — лінії приміських електричок, що проходять в Парижі під землею і перетинаються з лініями метро. Мережа RER складається з 5 ліній, позначених буквами A, B, C, D, E. Купити квитки на потяг, який їде в Париж і проїжджає через Gare du Nord (північний вокзал). Білет коштував 17 євро за двох.

Поки їхали – вирішили порозглядати карту метро, яка в нас була з собою. Жінка-францужанка, що сиділа недалеко від нас майже одразу перепитала чи нам не треба щось підказати. Ми сказали куди їдемо і що плануємо робити 2 пересадки на метро. Вона сказала що ми вибрали правильну дорогу, і що так і треба їхати.

Після 15 хвилин очікування на поїзд ми вже сіли і їхали в напрямку міста. І тут нас очікувала перша зустріч з “неприємним” парижом… В вагоні сидів бомж від якого “не дуже добре пахло”. Причому на весь вагон. А людей стільки що і валізу не дуже було місце поставити. А він собі сидів на сидіннях, час від часу співав якісь пісні і пив щось… але це таке Доїхали ми до Північного вокзалу, там пересіли на іншу вітку метро, через кілька станцій знову пересіли на 12 вітку метро, і доїхавши до Porte De la Chapelle вийшли. Це була наша станція, біля якої недалеко мав бути наш готель.

Вийшли з метро – і, незнаю… напевно інтуїція, але чогось одразу ми погодилися що йти треба в ліву сторону. Пішли, пройшли кількасот метрів – побачили велику транспортну розв’язку. Ми знали що якраз в цьому районі і має бути наш готель. Але не знали як перейти ті всі дороги – бо машин багато, а пішохідних доріжок там не дуже то і видно. Походили взад-вперед кілька хвилин, думали вже діставати GPS і шукати де ми є і куди нам покаже йти як побачили недалеко від нас вивіску Etap Hotel – наш готель, куди нам і треба. І все-одно ми незнали як туди попасти (кільцева дорога по якій швидко їздять машини + мости. Ми боялися що наприклад зайдемо під міст, а там не буде виходу на протилежну сторону). Вирішили когось питати.

Назустріч нам надійшов хлопець. Ми йому показали вивіску готелю і запитали як туди пройти (англійською). Він перепитав нас французькою чи ми чсом не говоримо по французьки. Коли ми сказали що ні – він одразу сказав – “якщо ні – то я вам нічого не скажу” і пішов… Та нічого – коли ми запитали наступного прохожого – він нам показав дорогу, і сказав що він йде в ту ж сторону, тому ми пішли з ним, коли він нас перевів через всі дороги і попід міст – то він показав де наш готель.

Вже було десь 00:10. Ми прийшли в готель, сказали що в нас є заброньований номер, перевірили – все знайшли (дякуємо за бронювання сайту booking.com). В готелі одразу ж оплатили наших 2 ночі (п’ятниця-субота, яка вже почалася і субота-неділя). Кошувало все разом 122.5 євро (2 ночі за 3-х місний номер). Чому 3-місний? Ціни на 2-х і 3-х місні номери були однаковими, то ми вирішили взяти той що має більше ліжко-місць.

Номер в готелі – це нічого особливого, але і все необхідне є. Туалет, душова кабінка, умивалиник, одне двохмісне ліжко та одне одномісне на “другому поверсі”. Маленький столик і телевізор. Це і все Але так як ми приходили в готель тільки ночувати – то нам цього було більше ніж достатньо. Тим більше якщо врахувати що від метро йти треба було не більше 10 хвилин. Після невеликої вечері з привезених з собою продуктів ми лягли спати.

Далі буде…

Читати всі частини
День 1. 09 квітня 2010
День 2. 10 квітня 2010
День 3. 11 квітня 2010
Париж. P.S.