Мій блог

Блог без назви

Почну з опису публічного транспорту в Голландії. Отже – тут є трамваї, метро та автобуси. Ними можна їздити в межах міста. Крім цього – є багато поїздів, які їдуть на центральну станцію (Central Station) і зупиняються на старнціях метро (наприклад станція Amstel, яка є біля нашої роботи).

Для проїзду існує 4 вили білетів (тепер, раніше було по іншому).
- Квиток на поїзд
Можна купити на будь-якій станції метро чи на центральній станції. Продаються або в касах – або в спеціальних терміналах. Як потім виявилося вони дійсні тільки на поїзди, але не дійсні на метро.
- Одноразовий чіп-квиток
Коштує 2,4 Євро, дійсний протягом години від часу першого використання. Тобто можна по місту їздити скільки хочеш, поки не пройде 1 година часу від першого використання. Перед заходом в трамвай/автобус/метро потрібно приставити чіп-карту до спеціального магнітного зчитувача. Він або пустить або ні.
- Багаторазовий чіп-квиток
Так само як і попередній, але його можна через спеціальні апарати поповнювати. Гроші знімає за фактичний час поїздки. Тобто якщо я їхав 15 хв – грошей зніме набагато менше, ніж якщо я їхав 1 годину.
- Штріпенкарта
Карта з місцями для штампів. В кожному трамваї чи тролейбусі – можна проштампувати або в водія, або в кондуктора, який сидить посередині вагона або в апаратах, які є в трамваях. Ставляться штампи на відповідних полях в залежності від дальності поїздки. Якщо їхати близько – ставляться штампти на 2-х полях. Якщо дальше – не 3-х (більше поки не ставили).

Тепер власне про саму історію яка з нами сталася. Точніше 3 історії.

Почалося все ще неділю. По дорозі з Кельну в поїзді я говорив з хлопцями – що скільки їздимо в Амстердамі на трамваї/метро – ніколи не бачили контролю. І тут приїхали ми в Амстердам, сіли на свою 9-ку трамвай – щоб їхати до апартаментів. Штріпенкарту я хотів штапмувати в апараті в трамваї (хотів ставити штамп 3 * 2 поля – нас троє). Але нас покликав кондуктор і сказав що до нашої старнції – треба ставити по 3 штампи. І сам проштампував. І тут на одній з зупинок до в трамваю зайшла купка з 6 контролерів. Вони швиденько перевірили білети і вийшли. В нас були нормально проштамповані, тому питань не було – але добре що ми штампували не в апараті – по 2 штуки, а кондуктор поставив штапми по 3.

В понеділок була інша історія – їхали ми з Amstel Station в Central Station на метро. Знову ж таки при заході в метро – проштампували штріпенкарти, але на виході виявилося що турнікети закриті – треба показувати білети контролерам. Хоча більшість що виходили з метро – прикладали свої чіп-карти і турнікети відкривалися. Так ми з Сергійом проскочили по чужих карточках. Але Алекс лишився там. Він довго говорив з співробітником метро – який його відправив до полісмена, що стояв збоку. Той також довго говорив, вкінці дозволив вийти – але попросив наступного разу купляти чіп-карту. Виявилося що штріпенкарти більше не дійсні для поїздок в метро – тільки в трамваях та автобусах. А в метро – треба було купляти чіп-білет. Вже 2 раз за два дні бачимо контроль…

Сьогодні знову попали в цікаву історію. Їхали в центр з Гертьяном. Він купив нам білети в спеціальному апараті на станції метро Амстел. Коли ми приїхали на Central Station знову виявилося – що ті білети які ми купили дійсні тільки на поїзди, але не на метро. Тому ми вже який раз їхали по недійсних білетах… Але пустили нас без проблем і на цей раз…

Ну і коли верталися назад на 9 трамваї – зайшли з штріпенкартами – хотіли як нормальні люди їх проштампувати (тут вони точно працюють). Але нас кондуктор покликав до себе. Спочатку він щось сказав – але я його не зрозумів. Я подумав що він сам хоче поставити штамп. Виявилося що він просто сказав нам щоб ми сідали і не штампували… Як то кажуть “Кондуктор вкурсі”…

Такі наші пригоди з публічним транспортом Амстердаму… Але контроль бачу перший раз – хоча і попередні рази тут багато їздтв… В Голландії криза?